Для нас традиційна культура – це те, що росте з кореня, з цієї землі. Не законсервований музейний експонат, а жива культурна вібрація. Вона пульсує у народних піснях, віршах Шевченка і Жадана, в текстах Стефаника і Прохаська, музиці Лисенка і ДахиБрахи. Це ж та сама вібрація. І ми прагнемо її вберегти.
читатиЗнаки і символи керують світом, – стверджував Конфуцій. Вони є тією архаїчною мовою, якою розмовляє з нами Бог. І люди навчились відповідати Богові його мовою – писати листи у Всесвіт на пташиних яйцях, вишивати їх на сорочках і рушниках. Тому й писанка зветься писанкою, це ж бо «письмо». А ще гуцули кажуть «писати сорочку» – тобто вишивати лист-звернення найдавнішою абеткою, що відома людству, – геометричними візерунками.
читати