Знаки і символи керують світом, – стверджував Конфуцій. Вони є тією архаїчною мовою, якою розмовляє з нами Бог. І люди навчились відповідати Богові його мовою – писати листи у Всесвіт на пташиних яйцях, вишивати їх на сорочках і рушниках. Тому й писанка зветься писанкою, це ж бо «письмо». А ще гуцули кажуть «писати сорочку» – тобто вишивати лист-звернення найдавнішою абеткою, що відома людству, – геометричними візерунками.
Символи – це креслення, за якими збудовано наш світ, ескізи, залишені нам у спадок Великим Архітектором. Досліджуючи цей первісний архів знань, ми отримуємо шанс відчитати приховані сенси нашої землі, пізнати людей, що тут живуть. Увесь наш Всесвіт – система символів: від конфігурації галактик і сніжинок до мови й дорожніх знаків. Є символи сакральні і державні. Символами можуть бути рослини і тварини. Ба, навіть їжа може слугувати символом певної країни.
Сварга – «хрест із гаками», «сонце, що котиться» – головний символ індоєвропейців. Знак Сонця вишивали на сорочках, випікали на весільних короваях, вирізьблювали на скринях і сволоках, малювали на писанках. Наша галактика – Чумацький Шлях – також має форму сварги, а Сонячна система причаїлась в одному з її відрогів.
Алатир – восьмикутна зірка, знак Бога-Творця, око Бога. Утворюється накладанням двох хрестів – прямого (чоловіче начало) і косого (жіноче). Знак ідеального Порядку і Рівноваги – зв'язує всі сторони світу в стійку й досконалу форму. Символ Різдва – чудесного народження нового Бога.
Квітка життя – шести- або восьмипелюсткова розетка – ружа. Також відома як колесо Перуна – головний символ бога грому й блискавки. Є одним із різновидів солярних знаків. Часто використовується слов’янами в побуті – колесо Перуна креслили на сволоках і скринях, ручних хрестах і підсвічниках, рушницях, ременях, перснях, на музичних інструментах, посуді й дитячих колисках. Така популярність зумовлена тим, що Громовика вважали могутнім оберегом – він бере людину під свій захист і знищує все лихе, як стріли Перуна.
Дерево життя – найуживаніший символ українських ритуальних рушників. Модель Всесвіту, де космічний Хаос формується в чітку триєдину структуру – світ підземний, земний і небесний, час минулий, теперішній і прийдешній. Це також драбина, якою можна піднятись до світу богів або ж спуститись у підземне царство до витоків. Росте у вирію-раю, дарує плоди безсмертя. У його верховітті живуть птахи-деміурги, ангели-охоронці й предки Роду.
Людина завжди прагла збагнути, як влаштовано цей світ. І кожен народ висував власну версію: індійці вважали, що земля тримається на чотирьох слонах, а слони – на черепасі; давні греки були переконані, що видимий світ з’явився в результаті любовного злиття двох божеств – Геї і Урана. А Старий Завіт стверджує, що навпаки – постав як акт чистої волі єдиного Бога-Творця. Українці ж створили власну космогонічну історію:
Українці кохаються у квітах. Тому кожен вільний від городини клаптик землі засівають чорнобривцями, а під вікнами й попід тином обов’язково мають рости мальви.
На Купала, у найкоротшу магічну ніч літнього сонцестояння, вони вирушають на пошуки легендарного цвіту папороті: хто його знайде, розумітиме мову звірів і бачитиме заховані в землі скарби. Квітка Щастя розцвітає рівно опівночі – на зеленій стрілі, яку викидає кущ папороті, з’являється невиданої краси вогняний цвіт.
Закохані українці, які прагнуть взаємності почуттів, «шукають вечорами» червону руту – магічну квітку з карпатських полонин (найімовірніше, рододендрон миртолистий). Якщо подарувати її своїй обраниці, пара обов’язково житиме довго й щасливо.
Масний чорнозем – ідеальний ґрунт для садівництва і городництва. Тому українці завжди були завзятими землеробами. «Хліб – усьому голова», – казали вони і засівали свої ниви житом-пшеницею. Пшениця – головна злакова культура України і символ країни-житниці. Українці вирощують червоні буряки, бо без буряка не звариш головної страви країни – борщу; сіють льон і коноплі , а потім чавлять з них цілющу запашну олію і тчуть розкішне лляне й конопляне еко-полотно. А ще нас називають гречкосіями, бо гречана каша з ядриці і гречаники також у списку найулюбленіших страв українців.
Коза – улюблениця українських казок і новорічних ритуалів. Символізує багатство, достаток, плодючість. Водити козу на Новий рік від хати до хати – гарантувати господарю щедрий урожай наступного року. "Де Коза xодить, там жито родить, де не буває, там вилягає! "
Бик або тур – символ бога Перуна і чоловічої сили. Його культ сягає часів палеоліту. А віл (одомашений бик) – найулюбленіша свійська тварина, завдяки своїй працьовитості, витривалості й сумирній вдачі. Воли допомагали українцям орати землю, тягнути чумацькі вози безкрайніми степами в походах за сіллю. Надійна опора селянина – віл із злотими крученими рогами – досі живе в народних казках і колядках – «воли рогаті пошли орати, на нашу нивку, на полонинку».
Сірий вовк – один із найбільш шанованих тотемних звірів слов’янських племен і найпопулярніший персонаж народних казок. Він сміливий і волелюбний. Нескорена Україна сама схожа на вовка, якого посадили на ланцюг.
Щовесни українці виглядають лелек (їх ще називають буськами, боцюнами, буслами) з Вирію – ці птахи приносять на своїх крилах весну і надію. Лелек вважали вісниками щастя – той дім, на якому вони збудують гніздо, буде благословенним.
Вечорами українцям співає соловейко. Це найкращий соліст небесного хору. Його трелі як звукові коридори в райські сади – ті, де можна спіймати жар-птицю за хвіст. Кажуть, саме Сокіл охороняє українське Дерево Життя. Він має найясніші очі – бачить, де Правда, де Неправда, і найшвидші крила, а тому є посередником між світами – супроводжує душі після смерті чи приносить пораненим воїнам Живу Воду, рятуючи їхні життя. А ще кажуть, тризуб – це той же сокіл, що стрімголов летить до мети.
З артбуку "Ковчег "Україна" – завантажити тут.