Килими полтавської традиції – це виткані кольоровою вовною райські сади. Їх легко впізнати за пишним рослинним орнаментом і рамкою з в’юнкої квіткової гірлянди. Центрами килимарства на Полтавщині були Диканька, Сорочинці, Решетилівка, Золотоноша, Нові Санджари.
Ці килими чарівні, байдуже, що не літають. Вони досконалі, а тому можуть викликати заздрість богів (через це ткалі збивали візерунок навмисне, вносячи помилку у свою ідеальну геометрію). Їхні візерунки впливають на свідомість, як психотропна зброя, активуючи архаїчні пласти якоїсь давно забутої знакової системи.